Шинна система – це жорсткі або гнучкі металеві шини, які розводять великий струм у щиті чи розподільчому пристрої замість товстих кабелів. Це розділ категорії з'єднання кабелю, що ділиться на дві групи: мідні шини й алюмінієві шини. Головна відмінність від кабелю – пласка планка з більшою площею тепловіддачі тримає сотні й тисячі ампер у компактному об'ємі. Беруть шини проєктувальники й електрики при збиранні силових щитів, ВРП і шаф розподілу. Нижче – коротко, чим відрізняються мідь і алюміній, жорсткі й гнучкі шини, і як зорієнтуватись у виборі під свою задачу.
Що таке шинна система і навіщо вона в щиті
Шинна система – це набір струмопровідних планок, закріплених на опорних ізоляторах, які приймають і розподіляють великий струм. Завдання – передати сотні ампер у силовому щиті там, де кабель був би надто товстим і незручним. Це основа будь-якого потужного розподільчого пристрою.
Шину роблять із міді або алюмінію у вигляді пласкої смуги – наприклад, 30×4 чи 40×5 мм. Пласка форма дає більшу площу поверхні, тому шина краще охолоджується й тримає більший струм, ніж круглий провід того ж перерізу. Кріплять шини на опорних ізоляторах, щоб вони не торкалися корпусу й одна одної.
Шинну систему ставлять на вводах і збірних магістралях – у ВРП, у силових шафах, на заземленні. Вона дає компактний, ремонтопридатний розподіл струму, до якого зручно під'єднувати автомати, рубильники й відходящі лінії.
Мідь чи алюміній: яку шину обрати
Головний вибір у шинній системі – матеріал. Мідна шина і алюмінієва шина відрізняються провідністю, вагою й ціною. Від цього залежить і переріз, і вартість усього щита.
Мідь має кращу провідність, тому мідна шина тоншого перерізу тримає той самий струм, що й товстіша алюмінієва. Вона компактніша, краще працює на щільному монтажі й менш схильна до окислення в контакті. Мінус – мідь дорожча й важча.
Алюміній легший і значно дешевший, тому алюмінієву шину беруть на великі магістралі, де економія на матеріалі суттєва. За той самий струм її переріз більший: де міді вистачить 25×5, алюмінію треба 40×5 чи більше. Алюміній потребує акуратнішого контакту – місця з'єднання обробляють і періодично підтягують, бо метал "тече" під тиском.
Які бувають шини
Жорстка чи гнучка шина: коли яка потрібна
Окрім матеріалу, шини відрізняються формою – жорсткі й гнучкі. Вибір залежить від геометрії з'єднання й того, чи рухаються з'єднувані вузли. Це визначає, чи зручно буде монтувати.
Жорстка шина – пласка тверда смуга, яку вигинають під кутом і фіксують на опорних ізоляторах. Вона тримає форму, дає акуратну збірну магістраль і витримує електродинамічні зусилля при коротких замиканнях. Це основа стаціонарних шинних мостів у щитах.
Гнучка шина – пакет тонких пластин або мідна плетінка в ізоляції. Її згинають рукою, тому вона незамінна для з'єднання апаратів, рознесених у просторі, або вузлів із температурним розширенням і вібрацією. Там, де жорстку шину довелося б різати й стикувати кількома відрізками, гнучка робить з'єднання одним елементом.
Як обрати шину для щита
- Порахуйте струм. Переріз шини (ширина×товщина) підбирають під робочий струм магістралі з запасом.
- Виберіть матеріал. Мідь – компактність і щільний монтаж, алюміній – економія на великих магістралях.
- Визначте форму. Стаціонарна збірна магістраль – жорстка, з'єднання рознесених апаратів – гнучка.
- Підберіть опорні ізолятори. Шину кріплять на ізолятори потрібної висоти, щоб вона не торкалася корпусу.
- Продумайте з'єднання. Стики шин і підключення апаратів роблять болтами через підготовлений контакт.
- Для алюмінію врахуйте обслуговування. Контакти обробляють і періодично підтягують через "текучість" металу.
- Залиште запас на тепловіддачу. Шина в тісному щиті без вентиляції гріється сильніше – не затискайте її впритул.
Типові сценарії застосування шинних систем
Типові помилки при виборі шин
Найпоширеніша помилка – брати шину замалого перерізу під струм магістралі. Недостатня ширина чи товщина веде до перегріву всієї збірної шини, навіть якщо окремі лінії не перевантажені. Переріз рахують під повний струм із запасом.
Друга помилка – кріпити шину без опорних ізоляторів або на занизьких. Шина торкається корпусу чи сусідньої шини, що веде до замикання. Опорні ізолятори підбирають під відстань і напругу.
Третя – з'єднувати алюмінієву шину абияк і забути про обслуговування. Алюміній "тече" під болтом, контакт послаблюється й гріється. З'єднання обробляють і підтягують періодично.
Четверта – нехтувати електродинамікою при великих струмах. При короткому замиканні шини відштовхуються з великою силою. Кріплення й крок ізоляторів мають витримати це зусилля, інакше магістраль вирве.
Що купують разом із шинами
- Шинні ізолятори – опорні ізолятори для кріплення шин у щиті, щоб вони не торкались корпусу.
- З'єднувальні шини – гребінки для розводки фази з магістралі по входах автоматів.
- Силові клеми – під'єднати товстий кабель до шини на вводі.
- Наконечники та гільзи – підготувати жилу для болтового підключення до шини.
- Корпусні автомати – захист ліній, що відходять від збірної шини.
- Металеві щитки – корпус під силову шинну збірку.
Чому купити шини в Лампочці
Менеджери допомагають підібрати шину під струм і тип монтажу, підкажуть, де вигідніша мідь, а де алюміній, і які опорні ізолятори потрібні. Усі товари оригінальні від офіційних дистриб'юторів, з гарантією виробника. Доставка Новою Поштою по всій Україні, доступний самовивіз з мережі магазинів у західній Україні.
-
Мідь чи алюміній? Що обрати для силового щита?
-
Що таке гнучка ізольована шина?
-
Як зрозуміти, який струм витримає шина (наприклад, 5х40)?
-
Як їх кріпити в щиті?
-
Чи можна їх різати та гнути?
